БЕГУЩАЯ СТРОКА

РАДА ВІТАТИ ВСІХ ГОСТЕЙ!

Мої захоплення



МОЯ ПОЕЗІЯ.
 
МОЇМ  КОЛЕГАМ ШКІЛЬНИМ БІБЛІОТЕКАРЯМ
Здавалося, ну, що це за робота
В бібліотеці книги видавать
Та треба так нам з Вами працювати
Щоб діти захотіли їх читать.
Нелегко, кажете, нелегко всі ми знаєм
Бо ж вік компютерний на часі, на порі
І інформації там дуже забагато,
То ж часто губимося в ній самі.
А як же дітям важко розібратись
В сучаснім світі вчитись, виживать,
То ж ми повинні їм допомагати,
Щоб вірну інформацію дістать.

Та все, як кажуть приходяще,
А книга вічна, вічно буде жить,
Бо твори класиків в оригіналі
Компютер той не зможе замінить.

Черпать «розумне, добре, вічне»
Із книги треба, тільки там,
Щоб бути грамотним розумним
Це книга допоможе нам.

То ж , друзі, в день оцей осінній
Я хочу побажати Вам
Здоров’я, творчого надхнення
Щоб легко працювалось нам.

Держава хай допомагає
Сучасну техніку придбать
Бібліотекар – промінь світла
Дитячі душі зігрівать!





                                                    ПІДСНІЖНИК
  
                                 На стрункій тендітній ніжці
                                Серед білого сніжку
                                Перший визирнув підсніжник
                                На галяву лісову.

                                Не злякають сніговії
                                Ні морози без кінця
                                Цю маленьку ніжну квітку
                                Теплої Весни гінця.



 

                                                                 МАМІ

                                     Голубко моя,  моя мамо рідненька!
               Мене приласкаєш серденьком ніжненьким.
                                    Про долю лиш добру у Бога  прохаєш
                                    Про ночі недоспані ти забуваєш.
                                    Онуки і діти  - ось твоя радість.
                                    Довго іще хай мина  тебе старість.
                                    Хвороби і біди нехай обминають,
                                    Лиш щастя і радість в домі сіяють.
                                     Мамусю цілую твої добрі руки
                                     І дякую дуже єдина за все.
                                     За щирість і ласку,
                                    Любов надзвичайну,
                                    За серденько ніжне твоє золоте. 



ВІРЮ В МАЙБУТНЄ ТВОЄ, УКРАЇНО!

Шумлять гаї на Україні милій,
І золотяться колосом поля.
Люблю свій край,
Тут серцю любо й мило,
Люблю, коли збирають урожай.

Люблю людей моїх невтомні руки,
Бо ж праця – це і пісня, і краса,
Люблю народ, що вже не на колінах,
І вірю в його світле майбуття.




                             ЯК МОЖНА ЗЕМЛЮ НЕ ЛЮБИТЬ


       Зійшли сніги і гори сміття
       Лежать на зраненій землі.
       Як  боляче на це дивитись,
        Бо ж винні в цьому ми самі!

                              Як можна не любить природу?!
                              Адже природа – це  краса!
                              Красу не можна руйнувати,
                              В нас Матінка-Земля одна.

         Одна у Всесвіті суворім.
         Тут є повітря, є життя.
         Які ж невдячні наші люди!
         Яке ж в них буде майбуття!

                              Отямтесь, люди, схаменіться
                              Можливість дайте всій Землі
                              На повні груди легко дихать
                              А не купатися в смітті.
                            
         Природу всі оберігайте
         І пам’ятайте кожну мить,
         що тільки той щасливим буде
        Хто свою Землю захистить. 



Немає коментарів:

Дописати коментар